Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Картина

Зайшов якось в будинок "Просвіти", на виставку творів місцевих художників -велетнів. Серед них карлики не водяться! Отак вони вважають! Розглядав ляпопис-гундопис, сердився, обізвав пензеликами двох, з робіт яких вони зовсім не вимальовувалися як художники. Прибиральниця Ромко, який мене знав, почувши моє гундосання, взявся розраджувати:

- Та чого ви так живописуєтеся?

- Ту разом з деякими картинами треба би повісити тих, хто їх базьграв.

- Не говоріть такого. Я вам щось оповім і ви заберете свої слова назад. Ось попередня виставка була. Приніс свої роботи і художник Ге Випе-ндрьожкін. Не мав часу їх розвішувати, казав, що ніколи: справ по горло, ще до того мав його зуб боліти, і, як завжди, побіг у алкогольні всесвіти. Картини розвішали ми без нього. Через тиждень захеканий Випендрьожкін вбігає до залу, і, відшукавши свої полотна, розшлякувався до дзенькоту шиб на вікнах.

- Шо то за мудак мою картину догориногами повісив, повісити б його за писанки! - кричить-захлинається.

- Ну, а ви теж добрий, - кажу йому. - Треба було внизу полотно підписати, то ми б так його прилаштували, як Бог приказав... А то у вас тоді мав зуб боліти... попробуй розчовпай де ноги, де голова, а де руки... Ви ж не один такий ловкий… Оно на картині Дуралевича дівка має вісім рук і дванайцять ніг, три пари грудей… Але ви не переживайте... Ваша картина й догори-ногами йде на-біс. Всі кажуть: "В ній щось є!"

- Та ви шо?! Компліментіруєте? - збентежився Випендрьожкін.

Я забожився.

- Якщо так, то нехай. - І побіг...

А через два дні якийсь канадійський колекціонер-варіят тим смаровидлом не міг намилуватися, купив картину. Добрі гроші заплатив. Ще й мені за винахідництво перепав від Випендрьожкіна - доляр. А ви кажете - базьгранина. Як ся на тото дивити...Увесь світ - картина догори-дригом: базьгранина. І нормально!


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS