Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Хабар

Тітка Фрося не мала куди подіти сметану, то з базару подалася в одну з установ, де мала знайомого - Прилипа Прилиповича - так прозивали Пилипа Сметаняка, до якого усі жінки і пияки липли, аби йому віддати ту літрівку, щоб додому - в село не везти, бо старий буде сварити, що задурно їздила до міста і "цуцика" не буде за що купити...

- Пане добруцький, - наставила гачкуватого носа п.Фрося до кабінету, - лиш не сваріть мене, я ...

- Заходіть, пані, заходіть, - усміхнувся Прилип Прилипович, - най сі сваріт вороги, а ми добрі люди...

- Правду кажете, - вхопилась до кабінету. - Ви такі добрі, ви мені відсерили тогди документ на пенсію, а я вам хочу сі віддячити. Лиш сі не сваріт...

- Не відсерили, а відксерили пані, Фросю, - поправив відвідувачку.

- А яка різниця. От учена хвороба називаєсі- просрата, фе...

- Яка просрата? - задиблював свого рота вигинистим сміхом чиновник. - ПРО-СТА-ТА.

- Та що ви таке кажете? Та мій по 12 раз на ніч бігає, перепрошую, за стодолу, то що - як не просрата...

- Простата, не говоріть такого, бо з вас будуть люди сміятися.

- Менше з тим... Я вам принесла віддяку.

- Ніяких віддяк, пані... бо то пахне хабарем. І криміналом... Мені кору-пцію пришиють, з роботи виженуть.

- Ійой! А то відколи сметана стала хабарем, пане Прилипайку?

- Я не Прилипайко...

- То я знаю, але до вас люди липнуть, а до мене вже ніхто не липне, лише пластмасові спідниці. Возьміт, пане Сметаняк, слоїчок сметанки, будете мати чим черево помастити... Я вас дуже прошу. Пироги з сиром і сметанков, то є цудо...

- Пані, ідіть геть з свойов сметанов, бо ви думаєте, що як я Сметаняк, то сметанолиз, зараз міліцію вікличу і сі доробите! - усміхнувся ледь помітно.

- Йой, а ви сі чого злостите, та то така сметана, пане Сметаняк, як ремінь, як сонечко... Лизьніт, ану лизьніт, - витягла з торби банку..

- Ідіть, не спокушайте, пані... Бо я сі можу взлостити усерйоз...

- Та де, та ви такий файний, якби-м була молодша, то би-м сі у вас влюбила. Адивітсі, сметана така, що миши можуть на ній вальса танцювати...

- Вігнати вас з кабінету?

- Йой, та сама піду, паноньку, я вам від щирого серця, а ви до мене плечима...

Та й по-молодечому фраснула і заперла за собою двері.

Прилип Прилипович вхопив ту банку, став за шафу, і таки лизьнув по- котячому, і таки сметана була, як сонечко. Аж йому слинки потекли. Та й загадав собі увечері до сметани таки вареників купити, та зварити, чвертку - побалюватися, як Бог приказав, бо жінка Прилиповича до діда якогось десь в Канаді прилипла, то він перебивався сам з холодного на студене...

...Коли вже вареники в баняку повивертали черева, Прилип Прилипович подався до холодильника, де сметана мала ще дужче згустіти. Вихопив з шафки, а слоїк з рук - та до керамічної підлоги, то, якби метеорит упав, лиш дзенькнуло і розлетілася на всі боки. Прилипович остовпів...

- Качка би тебе, Фросино, копнула, то ти пошкодувала сметани Сметаняку!

Узяв ганчірку і заходився розмите збирати, забувши за вареники.Та як послизнеться, та як гепнеться на підлогу, то в ньому, якби сметана забулькала. А до ліжка доліз уже по-пластунськи, бо нестерпо боліла грудна клітка...

- Раз їм змьик, - говорив сам до себе, постогнуючи, - і то мені хабар боком виліз. Певно, ребра поламав.

Та й заходився по мобільному телефону дзвонити в Канаду, аби дружина летіла витягати з каструлі пироги, бо розваряться нахамулю...


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS