Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Камасутра проти Шекспіра

Із моєї шекспіріади

Благополучне круте подружжя Дмитресси і Василя Морибаб, підстрижене, як австрійський парк, догризала нудьга. Учорашні селюки, що привикли чорно-темно працювати, не знали куди подітися від благополуччя, яке іх зненацька заскочило. Як тільки Васятко узявся торгувати автозапчастинами, то й рівень селявухи різко пішов угору, зашкалював.

І Дмитресса вигадувала собі вже хвороби, щоб утечи в санаторій відпочить від Васятка, засаленості, телевізора, магнітофона, мобілича-дебілича, - словом, від нюдги...

Скучно жить на світі стервозному стозастресованому, Вася! Відкинуться б од нього, погукать мерщій в гості щось екстравагантного, щоб одпупениться на мить од тих стресів, будь вони негараздні...

- Шо тобі бракує, Дмитрессо. Ти ж живеш, як у райчику, га? Ти ж була шкіра та кості і купа злості. А нинічки? Баличок, шиночка, ковбасоньки, ікронька, меди-вина-бальзами... Не спокушай сатану ж бо. Забула як у селі жилось, га?

- А от бракує! Бальзамчику для серця. Чогось великого замандюрилося, духовного, а дрібненького достатньо, отого, телевізорного, отелющиться від його можна. Шекспіра нам бракує - класики - музики душі... Треба при-восукупляться до рейтингів, Васятко. До культури. З мозолів уже вийшлося. Хвороби чіпляютьця. І черева почали вздуватьцця...

- Шо-ш-шо? Куди тебе закида, Дмитрессо. З жиру біситься не надо. Воно до добра не призводить...

- Ну, ти підеш собі на той базар між ті свої часті, а я цілий день сиди сид-нем. Як у тюрмі...Справжня морибаба... Ні слова мовить, ні перекинуться в карти... А піди-но, Васятонька, в книжковий магазин хоч раз на жизні, купи книгу - хай душа розвеселиться. Прилучиться до духовності. Сусідка казала, що тепер у моді серед інтелектів Шекспір. Там усілякі Капулєти, Ромеи та Джіллєти, Макбети... Трагедія любви тіпа... Потрясаюче...Душу виверта. Чула по брехунці.

- Якщо для душі, то мона. Але ж ти кажеш: рознедужалась, може, про ліки краще подумать.

- Поїду в санаторій лікувацця, то там і душу заодно підлікую, Шекспіром.

- Хіба в у місті є книжковий маркетшоп? Шоп у нас!? Щось мені не здається. То ж не масло. Одвиклося од книг, то їх не вигодно торгувать. Хто ж тепер їх чита... Хіба мишоподібні... Мені хвата читать ціни в ресторані, та на запчасті. Але якщо ти, ципуля, хоч, то вже так і буть... Для тебе ж нічого не жалко, Європу пригорну...

Своєю танковою фігурою Вася ледвенько упхався в магазин-пенал, де й двоє худюк не розминеться. "Ну й шоп! Шоп ти сконав! Порядним і розми-нуться ніде." - вилаявся в думці. І запитав:

- У вас Шекспір єсть?

- Шшш... Шо таке? - витріщилась на відвідувача продавець. - А ви не помилились? Це шо: одеколон? Може, "шіпр"? А то в бакалії достанете, або в прафюмерині... - дівчисько, вималюване, як рекламний тролейбус, тілько кліпало приклеєними віями.

- Письменник Шекспір. Писав про потрясаючу любов, трагедійну, ну, любов у всих своїх ракурсах, шо єсть класика...

- Га? Ага... То не Шекспір, Секспір. Вам нада - "Камасутру", як я поняла. Там про любов круто. Тренінг... Так і казать треба, але ви вже не першой молодості, воно вам нада? Возьміть "Біблію любві".

- А це шо Шекспір?

- Це похлєще. Сказано - біблія, на всє случаї жизні... Ви взагалі біблію читали?

- Не говоріть багато, - стушкувався Васятко, бо не читав ніяких біблій. - Не вашого ума дєло! Коли у мене купують тормозну жідкость, я не питаю чи воно для тещі, чи для машини. Я плачу. Загорніть товар, як подарок, а то ще хто побачить, то сміяться буде: Вася книгу купив... Ану-ну. Так це ж забагато голизни, - розглядав на обкладинці рожевотілих дядька і дядину скроспечений бізнесюк.

- А ви гляньте во внутрь, обалдіть... там ... вопще голь одна.

- Воно мені на хрінь не нада, то ж жінці замандюрилось. Каже: це протирекламне, снодійне, антистресове і чорт зна яке іще... Я запчастями торгував без цего, то й буду торгувать в будущім. Мені воно, як приший "мерседесу" хвоста...

І пішов, бо не бажав розводитись на теми, від яких був на відстані тисяч кілометрів, аби не потрапити в пастку невігластва і сміху..

Це ж не про акумулятори, радіатори, інжектори... А даремно.

Поїхала таки Дмитресса на курорт і прихопила з собою книгу-подарунок, до того й не розглядала, бо то ж не якісь там курячі котлети, чи суші, чи японські кіндер-колготи... котрі заполонювали нудний світ грошовитого подружжя.

Просвіщенная Дмитресса через кількоро днів з курорту листа написала.

"Васятко! Ти відкрив мені очі на процеси любві. Твоя "секспіріда" - сім чудес світу вмєсті. Мій світ перевернувся догори ногами. Вибачай, але я до тебе не повернусь. Я тут закрутила з Вільямом любов за книжкою, потря-саюче чувствуюсь, куди там твої чебуреки, суші, шашлики, запчасті, Морибабо... Рекомендую й тобі купить "кама с утра", поки не пізно і буть чоловіком, не запчастю.

Вільямова Дмитреса.

Привіт Шекспірам усього світа. Па-па!"

- От тобі й класика!!! - чухався за вухом спантеличений листом Васятко. - Що ж там таке написано? Треба почитать.

Ноги в руки - і побіг в книжковий ШОП... тобі добро було!


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS