Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Велика пенсія - великий клопіт

Пенсіонер, що несе золоті яйця, має право на довговічне життя.

Якщо ти пенсіонер-ваговик, маю на увазі вагу пенсії, то будеш довго повітря коптити, вся рідня увиватиметься, щоб тебе допантрувати, щоб ти завчасу ноги свої покривлені радикулітами, як дешеві тепличні огірки, не відкинув. Достроково врізати дуба дозволяєтьсся немічним пенсіо-нерикам, тим, що пенсія не скаче як тиск, а коливається з лінією прожит-кового мінімуму, лавірує на грані життя і смерті: здохнути не дозволяє і жити не дає, тільки перебиватися з мівіни на бурячкову воду, з аспірину - на валідол.

А якщо пенсія поверх 5 тисяч гривень - максимальна, - то взагалі на коні! Турботами про твоє існування будуть просякнуті їхні дії по максимуму. Не з теорії, а власного життя знаю. Щоб і не пчихнув, і не загрипозив. Коло тебе бринітимуть рідні солодкими бджолами, як коло повного вулія. Бо вони на твоєму повному забезпеченні. Лиш не всі. Баба моя, коли мені перерахували пенсію, як учула скілько буде її фасувати, то відразу й ноги з радості витягла - серце з тою радостію не справилося.

На моїй пенсії шість душ повисло. Обірвись тота пенсія, їм також закує зозулька на порожній гаманець.

Жодненьке не працює, бо нащо, коли дідулик має міністерську пенсію.То я мушу віддуватися за всих. І нині, і присно.

Як появилася велика пенсія, відразочку за нею - й велика родина. Щораз завалюються двоюрідна, третьорідна братія і сестрія. За мій кошт зуби почистити копченою ковбасою, горло прополоскати доброю горілкою...

Щось коло 12 апостольниць до мене почали клинці підбивати, кола моя відійшла в позасвіти, пропонували серця і свої підтягнуті маленькими пенсіями статури, аби тільки прилучитися до високоудойної пенсії.

Замобілені онуки доїдають. Діду, дай, поновляй! Діду, пхай, підпирай сесію, бо завалюється, дах їде - на шифер гроші треба, а він дорогий, німецький дуже хвилястий, називається Клаудія Шифер... Діду, дай на бі-бі... А тото бі-бі має 60 кінських сил, називається "Місю пісі" - машина-япошка, що бере бензини трошка - і коштує уй-ю-юй скільки гривень. Купи майн комп. Думав, книжку Гітлера, а то - компютер за 5 тисяч.

Тож фест тішитися треба, бо мені лише стає на літні шкарпетки і труси з вентилятором, не довгі, а такі бікіні, на два пальці. Решта йде на дорогу родину, котра щораз дорожчає. Так що я вже й в боргах, як в шовках. Піду сторожем, аби якось з тих шовків вилізати. Бо як помру, то хто мене в рай з ними пропустить.

Ось суддя по сусідству жив, мав десять тисяч пенсії. Так, коли він ненароком пішов спати і не захотів більше вставати, борги віддавати, хтось із зловтіхи співчуття родині виказав, на ворота картку пришпелив:

"З великим болем сумуємо, дорога родино, з приводу втрати Великої Пенсії і висолоплюємо співчуття всій рідні. Хай вам Господь і Матінка Божа допоможуть перенести це непоправне горе і додадуть здоров'я та сил заробляти на прожиття власним горбом..."

То таке: поки жуєш, доти жиєш!


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS