Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Вавилон у таблетках

Для небридливих

Поліп Пилип

Дожився: почав пити льон, замість горілки. Підозра на те, що в шлунку виразка поселилася! Менше, дурню! треба нітратів хапзделити. Дохапзделився. Слід жінку на прив'язі тримати, а не на курортах сонячної Італії. Доведе тебе тота Італія до приймального покою небес.

Люди наживають опасисті черева, маєтки, авта, а ти нажив виразку.

Як не перепудитися? Тож справа пахне операцією, краяти животяру будуть, а як там в середині забудуть, як це прийнято серед хірургів, ножиці, шо тоді? Мені ще бракує там лише ножиців! А все решта уже є. Пере-віритися! Бо стечеш кровію.

Наюдили Моршин. Бо там водою цілющою хвороби виганяють на ліси, на болота, на Карпати.

Бо там специ. Цілий Союз колись під мушкою здоров'я тримали. Навіть азіатів, навіть тих, що виговорюють "могшин" виздоровлювали в цім всесоюзнім гулазі здоров'я.

Там такого понавинаходять, що тобі й не присниться. Всі лікарі - великі винахідники і раціоналізатори.

Що більше лікареві кинеш в кишеню, більше хороб понавиходить. Найдефіцитніших, в Україні не зареєстрованих.

У Моршині, в одному з найдостойніших або найзеленіших пансіонатів, достойний лікар, прізвище якого зі страху я дотепер точно не пам'ятаю: чи Лантухов, чи Торбов, чи Мішков, чи Пакетов, ліва скроня якого була при-крашена шрамами не першої стиглості, а бородою паслася рідкісна фауна волосків - мене зондуює, як море. Прокладають з медсестрою м'який тру-бопровід у черево, яке нарешті наситилося. Спершу рурку запихають. Доктор Торбиняков через протоку писка у шлунок забурює рурку і там шукає алмази. Я стогну, як Дніпр широкий, вевкаю, але терплю. Алмазів не знайшли і не корисних копалин теж!

Завершивши операцію, Лантухов ізрік: "Віразок і в помині нєт. Желудок, як кніжка пише, чістоган..."

Утішився. Пронесло, але звідки кров?

- А то ми посмотрім з другой строни, із задніх двєрей, - каже Торбов. - Ідьом в другой кабінет. А ти клізьмувався?

- Ні.

- У шо я буду там смотреть? Прихаді в другой раз, коли вичістіш кішкі.

- А тепер не можна зробити відклізьм?

- Можна, но надо платіть за ексклюзівноє обслуговуваніє. Просто клізма - 10, клізма аврал - 20 грівньов, а треба хоча би зо двє. У тєбя путьовки нєт. А ми только по путьовках.

Клізматорій у скляному келишку-корпусі санаторію, куди без перепустки зась. Шо там засекречені клізми виробляють? 10 грівньов охоронцеві всунув і прослизнув.

То не клізматорій, а крематорій, не кафе, а ексклюзивне фе! Де я муки тяжкії терпів. Сама клізморобиха, як осіння матіола... І як такій показувати свою попу? Я соромився, бо ніколи нікому не показував, хоч деколи, коли добрюче кусали несправедливо, хотілося показати, особливо уїдливому тупому начальству. Тим паче, у моєму рідному селі ця частина тіла повсякчас ішла в рух: в жінок сварящихся, то воно в генах. Але вища освіта не дозволяє мені так низько опускатися. Клізмограй-водограй!

Скидай штани!- лозунг дня.

- Мушщина, ви не викабелюйтеся, бо в мене черга, - затараторила, побачивши моє сумяття красуня. - Гроші на ляду! Лягайте на бік, наставляйте свою макаку. - Показує на ослінчик, покритий вишурованою "маглівницями" цератою. - Ви не перший і не останній. Переді мною скидали труси не такі: генерали і адмірали радянської армії, два маршали Советського Союза і член політбюро Цекакапеерс. Наш санаторій не лишень воєний були, але й політічеський. Навиділося.

Вода згори, з пузатої пластмасової пляшки, дзюрунить в тіло, як Дніпро у Темне море, здається, залила все по шию.

Палаю від сорому, але команди виконую, я в армії служив, то знаю чим то пахне: за непослух наряди поза чергою дають.

Цій екзекуції через певний час двічі піддавали, щоб очистився од скверни харчової. Що я можу сказати. Не така страшна клізма, як її малюють, страшніша. В житті не такі клізми терпілося: начальницькі, партійні виклики на килим. Терпи, козаче, отаманом будеш!

Саме від тих життейських всеохоплюючих клізмовищ ці!

Виглядає мені тепер, що на тих клізмах життя тримається, як колись планета на трьох китах. То відкрилася ціла клізмофілософія не Канта-Гегеля чи Маркса-Леніна, ніким остаточно не написана і не прочитана. Не конспектована. А ти собі думав! Є глибинніші і мудріші найфілософії, але в гуманітарних вишах їх не читають. А слід би. Замість металознавства, чи опору матеріалів, наприклад, кишкознавство, опір людського матеріалу... Щоб любив не тільки файних жінок, але й свої бебехи, кісточки. Користі було б набагато більше! Кожен мав би бути собі доктор, мав би пройти короткий курс елементарної самодопомоги і вивчити усі свої органи, щоб не шукав печінки тільки у стравах, щоб орієнтувався в тілі своєму. Тілознавство мало би бути, як арифметика, як таблиця множення. На зубок слід би знати свого панцирника, свій бронежилет душі.

Клізми, як повітряні подушки - спасіння од потопління Це - як Весна народів. Кольорові світлові фонтани, гугли!

Вичищений до внутрішнього блиску, через деякий час знов на екзекуцію.

На цей раз Торбов чи, як його Луноходов, ов! Лантухов робив з мене гармату якогось калібру.

- Снімай штани, труси, залізай вон туда...

Я дивився на той чудермодер-стіл, як на ешафот, але сокири не було видно ніде.

Ледве виплуганився на ту трачку, що хлібісталася піді мною. Боявся, що загуркочу, буде мені амінь на кам'яній долівці, і не треба вже мені тоді й виразки.

Заліз на ту шибеницю, став навкарачки. Як на дибі, чекаю рішенця ревсовєта.

- На локті! - наказує Лантухов. - Дупу вверх! Више, єщо више. І потіше. Шоб не іспугнуть... - І бере до рук металеву люфу - підзорну трубу Галілея.

Я завмер.

І чую, блискуча газова труба, за яку всі помітні політики світу говорять, закручується в мене. Болючий процес: якби мене реверсом підєднували до газопроводу "Одеса-Броди -Гданськ". Що він там у космосі черева тою підзорную трубою шукає: зоряні скупчення? Не витримую тих бурінь і кричу:

- Йой! Болить!!!

- Ілі свербіт? Потерпі єщо трошкі, - просить доктор. А небавом: - Поймался, которий кусался! Геморуййй, товаріщ генерал! - вищить Лантухов. - Як пити дати, з яскраво вираженим ліцом. Менше треба парітися на кріслах мягкіх... - робить для мене повідомлення Совінфор-бюро Лантухов. -Вот відіш, а ти хотел без клізми. Без клізми я би &овно увідел, а не гемморрой. Ти не пережівай, ми єму заделаєм харакірі, шоб не кусался, которий ус... Тєпер ти точно - Геморой Соціалістічного труда. Хорошо шо не хуже, шо не віноград "дамскіє пальчікі"! А їх трєба срізать. А всякоє втручаніє в організм пузато послєдствіямі...

Винахідник! Недарма в своєму кабінеті повивішував документи про ра-ціоналізаторські пропозиції і свідоцтво на один винахід на глибоке буріння кишкопластів.

Чую, "позорна" труба впала у сміттярку, де тих труб валяється цілий вторчормет.

- Слава Богу, а вам дякувати.

- 80 гривнів і можеш не спасібнічать, деньгі - лучшеє із спасіб. Но поскольку ти екологічен - в белих трусах, з тєбя - 70. Счас пропішем мікстуру, свєчі і всьо проясніться через полтора неділі.

- А я колись геморою писок затискав сирою бульбою, може, тепер знов почав пискувати, але не дає про себе знати. Глухонімий чи що?

- Слушай, што говоріт полковнік медіцінської служби, а то пойдьош на операцію, а там не чірікаютса, там тесак у рукі - розпанахают так, што будет тобі неперілівкі.

І на виписаний комп'ютером рецепт та висновки щодо хвороби шльопнув печатку. Добре, що хоч не на сідницю. Хоча їй би печатка "Здорова" пасувала краще, щоб, як тавро, бейжик. Щоб наставив задницю сусідові, і щоб він з заздрості wsr... на радощах, - міркував собі.

Тепер моє зверху! Діагноз єсть! Запалю свічки на вічную пам'ять гемону Геморою і проситиму в небес, аби мені повернули ту дещицю здоровя. Настріємір внутрішній пішов угору, показував на "весело", на Гоморррр і Содому.

Ба, не так сталося, як Лантухову ввижалося! Майже три тижні напував я свою "паню", годував свічками, але вона не вгавала, то лише викликало більше крові.

Довелося знову звертатись до пана Лантухова.

Під дверима його кабінету була черга ясних пань. Невже ці красні дами теж... До того ж русскомовні. Може, він рускомовні сідниці і добре лікує, а до україномовних навпаки: не має підходу... - пережовував я всілякі дур-ниці, що без смальцю лізли в голованю.

Сидів до нього в черзі тільки один чоловік, якийсь фест загуциканий - прилизана нехарапутність під запуцованою головою і краваткою на один кривий гудз.

- Шо, свербльик? - спитав мене чоловік.

- Товариш Гморой! - я.

- Айє! Цес, Йва, усім приписує геморой, йо. Він інакшой хвороби не візнає. Усіх направліє до баби Цісарки за «сіном», яким лікує того гей мороя, бо баба йому платит за теє аліменти. Від кожного, хто купив в'язку сіна: по 5 гривен. Кікай, Йва, поки не пізно, бо цес, з ізраїльських козаків, тебе налікує... Йди у "Світання". Там дуполог справжний козак - Розква-сьпика... Можу зробити протекцію. Всього за 10 гривень. І докторови за прийом - 30. І вся печаль! Діагноз з гаранією.

Він мене таки переконав. То я й махнув з ним у санаторій "Світання". За послугу супровіднику викинув 10 грн.

"Світанковий" доктор виявився протилежністю Торбохватову: при-вітний , розсудливий, україномовний, тихоголосий... Може, його теж заста-вили таким чемним бути мої білі-біленькі євротруси, що натякали о тім, що належу до вищої раси.

Покажи мені свої труси, і я скажу хто ти!

Знову поліз на дибу. Але вже не боявся поламати собі ребра - впасти з тої Вавилонської химери. Розквасьпика виніс моїй хворобищі зовсім інший вирок:

- У прямій кишці, на тонкій ніжці 20\20 мм за 15 см від вхідної брами...

прилип поліп Пилип... Вохристий. І ніякими гемороями ту й близько не пахне. І задурно ви годували свою дземброню сіном баби Цісарки. Кровить поліп. До хірурга зверніться, а він уже розпорядиться, як з тим Пилипом бути. І не тягніть резину. І чим скорше ви його звідти виселите, тим краще для вас, друже. Бо з того Пилипа може бути велика біда...

Прилип... Улип... Не вислизнеш. Зітхання із вечора до рання.

...Виросла собі квітка. І треба зірвати її... Викинути з вази тіла твого. І тоді будеш здоровий ти, сину. І знову зможеш наминать солонину...


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS