Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Корида людей і вірусів

Нездужарня - людинопереробний завод - це не тільки палати, але коридори, коридори, коридори... Напевно - половина застогнаної обителі.

Спускаюся нашпигованим всілякою людською всячиною ліфтом на поверх На ношах лежить змарніла жінка і підбадьоруюче підморгує мені... Вискакую в коридор, що має вигляд квадратної витяжної трубищі венти-ляційної, з розгалуженнями у всі кінці конечних закінчень. Під стелею повно тонких кривих труб. "Підземне царство Харона": люду а люду, аж не вміщуюється, аж перекипає через вінця. Людства набилося, як в ковбасу начинки. Наче знамените "Чрево Парижа" Золя. Хто не в білих халатах, той не в палатах, а то все решта - спорстсмени у спортивних, переважно дешевих "гумових" турецьких костюмах, на дистанції. Здається, що увесь світ з людей у білих халатах і спортивних костюмах. На одних навішені усмішки і бейжики, на плечі інших повсідалися сум, журба і старість.

Дмуть протяги. Це добре, бо хвороби не засмерджуються.

Підсвічені рекламні волання, таблички назв закладів: "Аптека", Магазин", "ксерокс", "Очищена вода", "Кафе медичне", "Домашня кухня", "Бібліотека", "Газети", "памперси"... Найбільше аптек.

Рух двосторонній. Шмерготять чуваки вільної демократичної країни у два боки, аж пара йде! Хто на ногах, хто на милицях, хто на "лікарняних беемвешках, мерседесах", хто краковяка підтанцьовує, хто танець зашнурованого живота, це ті, з вкрученими у животи краниками, у білих гіпсових рукавичках... Який ловкий пейзаж!!!

Двосторонній рух галереєю і до різального цеху, до операційних. Щоб без аварій! Правим смугом тягнуть сірі кльоцики хворих на операцію, лівим - звідти уже готових, порізаних, зашнурованих і дещо легших... Між тими "фурами" мечуться заковпачені відрізаки відрізарні - хірурги.

Пересувний ЦИРРРк! Під куполом святого неба. Це все наслідки клоунади буйного житія. "А люд цвіте синьо, синьо".

Обличчя найрізноманітнішої закваски і випічки, всіляких кольорів. В залежності від національності хвороби, а найгустіше - жовто-синіх, бо-рдових, пергаментних, зношених. Люди мирних фронтів.

Старі і молоді. Потрощені часом. В білих ковпаках, як поліняччя лисоні, сиві, як іній на колодах. Доктори особливо виділяються, бо перважно ожи-вототворящені, як і професура... Важкодоступно прочитуються, хоча кожне списане дрібненьким почерком буття.

Пропливають коридором білі хмарки студенток - галасливих сорок, з стегноскопами, з стетоскопами на оланцюгованих золотом персах, ков-таючи чебуреки, пиріжки, булочки "здібні", поїдаючи очима рідкісні при-вабливі чоловічі обличчя. Блискають соковитими очима, мов риби хвостом перед теплим дощем. Диви-диви! які цицьки повзуть! Не все іще так погано в нашому царстві-хвородарстві... Улов усмішок наповнює охляле тіло піднесеним настроєм.

...Дрібна рибина затурканих медсестер, бздирка замордованих підлогами і суднами санітарок, що пхає вперед себе вагонетки з немічними, ноші, на яких порозлігалися -порозсідалися недобитки-зробки будівництва щасливого комуністичного майбутнього, ая! ті, що казали "дадім странє угля хоч мелкого, но до...", "ми свой, ми новий мір пастроїм"... Кому ти, антрацит такий! потрібен. Якої ти породи? Кому такий мір-каліч треба!?

Переглянувши ціни в "Адонісі", подався до "Аптека Марії Макарівни".


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS