Вечорниці-небелиці. Дійсність без рум'ян

Я збирався у лікарні хоча б виспатись, але годі! Коли нездужарню заполонює ніч і медсестри, провівши перекличку, щоб переконатись, що ніхто з бійців слабого фронту не утік у самоволку, йдуть задирати втомлені ноги на своїх тапчанах в маніпуляційній, сестринській, ванній кімнаті, і гайвороння перестає кавкати, у палатах починаються вечорниці-небелиці. Кожен старається щось оповісти з свого наснаженого подіями житія, з життя близьких. Язики сверблять. Наввипередки хваляться хто що любить їсти, рецепти видають - слина котиться. Причувається мені, як бігаючі ковбаси мукають, як рохкають свині, ржуть коні, піють півні, гавчать пси... Про то, що нема безнадійно хворих, є безнадійно здорові.

На цей раз продовжує ранішню розмову-розвагу спиртоненависник Францйосиф, щоб нажахати пияків:

-У нашім районі ще ні один заввіділом культури не вмер своєю смертю. Всі дочасно спивалися і зіспівувалися. У них навіть зуби були п'яні! І всім на похоронах співали "Пияка несуть"... І коньяк везуть на поминки. Вас би всіх святити але не кропилом, а березовою різкою.

- А що тут дивуватися, то така робота спивуча. Мало який боєць культу-рного фронту доходить до фінішу - пенсійного віку. Вони ж організували якийсь задрьипаний концертішко і п'ють. А тоді до наступного концерту великого свята, продовжують це дзюркотливе діло. З досвіду знаю. Я грав. Між концертами не мають що робити, п'ють. І так помало, рік за роком і прошу душе. У нашім районі приклад щодо цего подають керівники району. Мой, ці безбожники, першими відходять, бо вони найбільше п'ють. Найбільше тому, що вони за свої не п'ють, виключно за рахунок колгоспно-го селянства і робітничого класу. Бо вони додатково до основної зарплатні мають іще харчові і спиртові від народу, бо їх щодень гостять і поять по кілька раз, в кінцевому результаті ті гостьові стають гробові... і.

- Але попри них келішок-другий і люди перехилють, а так би нічо.

- Гопота!!! Ніколи не лакомся, брате мій, і ти, сестро напахчена, на дармове. Бо як записано: не пожадай жони ближнього свого, і банана ближнього своєго, бо фрукти африканські, а ціни американські.

- Але там є написано: голодного нагодувати, спраглого напоїти, - це вже Вас Вас. Давалися взнаки уроки богослов'я Невмирайла.

- Як не пригостити районне начальство, коли всі в районі під премудростію їх ходять єси. Гостиш начальство, то попри него й сам намажоришся.

- Та хиба лише ці гумороїдальні культфронтовики так мило жиють?- говорив, наче скаржився на дійсність Тозько. - У нашому селі всі спеці-алісти, шофери і фірмани вівмирали завчьису. Майже разом з колгоспом. Лишивсі лише їден тракторист. І то завдяки язві, бо якби не заслаб на язву, то би такой був уже на Тихонькій горі, де небіжчики тихонько сплять. З їздових - лише я. І, як видите, опинився я серед вас... Тепер селові дає раду моя жінка і кобила...

- У нашому місті поспивалисі працівники ремонтних служб: слюсарі-сантехніки, майстри о ремонту телевізорів, радійо, швейних машинок, холодильників, пральних машин і їден токар, що робив самогонні апарати спрощеної конструкції, в тім числі на імпорт. Тепер горівка добирається до тих, що роблять євроремонти, вставліють євровікна, броньовані двері, котли...

- Маєте живого екземпляра: "спеціаліста по нерухомості" - Ігойця. Цес також зара євроремонтами займається. І труди - наліцо - євроязва.

- Всьо їдно ті, що вставліють мозги, скорше сі спивают!

- Уся монкулатура залькоголічилась ще до нової Ери України! - Вас Вас.

- Не монкулатура, а номенклатура, ти, Василісо Жінкодобра задовбана!

- Найліпше бути безробітним, бо нема за що, не вгощають, тому безробітні довше сновигають по грішній землі.

- Найліпшіще пенсіонерам. Бо вни уже не можут пити.

- Ба! Але, видиш, серед нас нема пенсонерів. Слабує молодше покоління -людський фактор! До того ще треба дожити!

- А ось Миросько. Той - ні дня без стограмуя. Навіть лікарня цьому не завада!

- Йо!... Кукенвег - це моє плам'я кохання.

- Ба, нині в селі легше зустріти бика тура, ніж тверезого хлопа!

- Так, укуси Життя смертельні!

- Чули? Хлоп з Липи впав!

- А він чого туда пьиний ліз?

- Та ньи, то сі село називає Липа.

- Ага, в нас: у Жерегінському каганаті є село Дуба... "Шофер, станьте Дуба, відкрийте зад, жінка віходить..."

- ...Йому кажуть: іди роби на очі операцію, бо всліпнеш на катаракту, а він каже: я де п'ять тисяч візьму на операцію, піду в ліс, вирубаю собі ліщинову палицю, то буде багато дешевше, а до виходку я й так дорогу знаю...

- ... Якось, будучи під "газом", скочив своїм "москальом" з моста на вербу, де й приземлився, - розповідає Драго-Сас. - Автомашина заплішилася між конарями, мало в ній бузьки собі не вчинили гніздо, бо не мож було ніяк підібратися до тої чортової верби, у звичайних кранів руки були закороткі, а за довгострілочний кран треба було більше заплатити, як за "москаля". Моя машина стала достопрімечатєльностю міста: вербу, де авто звило собі гніздо, показували туристам. Особливо даїшникам з інших районів. Приїжджали ті доярі асфальтових корів аж з Києва. Бо такого цуда не виділи. Навіть начальнику районного ДАІ за такий винахід присвоїли підполковника. Тому менти сказали машину не забирати, а мені, казали, віддадуть права і поїдуть в тернопільську область конфісковувати свині для мого бізнесу. Та не вспіли. Машину мєсні злодії "металісти" украли і здали на металолом. Я й зараз собі міркую, як то вони зуміли, коли інженери не змогли придумати зняття "москвича" з дерева. Тепер даішники на місце "москвича", хочуть розтрощений "опель" на вербу висадити: для екзотики, постраху скоропостижним шоферам.

- А бодай вас! Дурдом на пігулках!

- Для кого як! А для нас режим: нап'ємся і лежим...

І отакі теревені повсякчас. Півтора тисячі недужих говорять про будні, дорогі болячки. Як і вся 6.5 мільярдна тортурня Землі про це ж розпатякує тисячоліттями...