Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Спеціаліст по нерухомості

Він забігав до палати щораз, коли ще лежав у відділені хірургії. Розповідали, що Ігор перед тим лікувався у цій палаті на виразку шлунку, а коли його раптово вхопив апендицит, забрали, прооперували. А тепер повернувся з хірургічного на старе місце, доліковувати виразку.

- Який ти Ігор! Подивисі на себе у люстерко: вікапаний ігурець-огурець. Ні бороди, ні задниці. У порядних людей по штири бороди, ще й підбо-рідок, а в тебе - клюв. Замість ребер - арматура. Хто тебе до такого возви-шеного стану довів? - то Францйосиф жартує, граючи м'язами рук.

- А що тут непонятно. Яка держава такі й ребра, і всьо що під ними... Клюєри-буєри... Тобі що до мої @раки, ти що її брат, чи сват, чи шо? - сердився Ігурець.- Загидили вбиральню так, що прилипаніє унітаза наблю-дається, що його можна вирвати з бетону. От що треба виносити на порядок денний.

- Кілько важиш, Ігойок?

- У мештах 56 кільо!

- А без мештів?

- Пятдесят... Правда, з катетером.

- А скільки маєш сантиметрів?

- Як Наполєон...Метир підесіт два і геморой, - чухає свою худеньку "паньинку", що кожен раз дає про себе знати.

- Так ти ще й тото маєш, мой! і не признаєшся. Але де тото взяв? То хвороба держслужбовців, державна , а ти ж спецаліст по стінах , га?

- Ого, чоловічку, треба поправлятися. Тобі треба у палату 9. Бо буде тобі, буде.

- Що буде? Що буде?! Та же я в Бога каміньом не кидав!- запозичив поговірку у Вас Васа. - Хіба Бог - у мене. "Звузився, схудав..." Худі довго жиють, &уєри-буєри!

- То ти, напевне, гемора заробив в Чорнобилі, то для тебе особисто була травма, катастрофа, ньи? Кажуть, що всі львівські чорнобильці - сексуальні гіпертоніки!

Ігор харчувався абияк. Тиснув на яйця, бо видко вже на господарці нічого не було, тільки кури і мати, вихльостана життям, що вже на бабусю годилася. Варив яйця у літровому слоїку, пропонував послуги всім охочим, бо вважав себе не тільки спецом по нерухомості, але й по яйцях. Коли Ігорчика питали ким і де працює, він, щоб не виглядати останнім серед слабих могікан, відрекомендовувався: " Ігор. Спецаліст по нерухомості".

Якось Ігор загубився, ледве відшукали в простирадлах, щоб під'єднати до крапельниці. Тоді він висварювався, що його розбудили, що лікарня не совармія, ніяких підйомів бути не повинно, ліжка заправляти під правилку теж не дуже правильно.

- Піду, провітруся - покатаюся... в ліфті. Ту ліфти більші, як у нас дома ванькир.

Брав з собою пластмасову діжечку від ліків "Йогурт Розенталь", де тримав 255 камінців, що йому під час першої каденції перебування в лікарні видалили їх з жовчним міхурем. Камінчиками повсякчас хвастався перед хворими, як великим багатством.

Де ж ти, чоловічку, сідничку свою загубив, розтряс по дорогах життя. Можливо, уколами збили, бо що би у чоловіка не боліло, а терпить вона. І де в цій худорбі виразка та анемія утримуються? То ж ріща, прости, Господи! Я запримітив відразу що не тільки в нього задниці нема, але й в інших хворих на виразку шлунку, 12-палої кишки... Якби Ігор працював ріелтером, то би її насидів. Як я довідався уже пізніше, Ігор працював євроремонтником по стінах. Галичину переводив на євроколію. Здирав зі стін автохтонне вітчизняне вапно, перетирав, шпаклював, білив. То дихав сучасним перегаром техпрогресу... То, либонь, від євро й нажив собі єврохвороби. Зрештою, у черевології мало хто мав пристойну сідницю.

Його час від часу хапали попід ребра кольки, то корчився як не на ліжку, то на підлозі. Навчився сам собі штрикати уколи. Це у нього виходило аж надто ловко і блискавично. Ставши на ліжку навкарачки, правою рукою заганяв у стегно шприц, витискав рідину і вже через кількоро хвилин, повеселілий, біг на балкон курити або, причесавшись, йшов у хірургічне чи гінекологічне відділення на кавалєрку.

Ігурець не тільки не мав сіднички, але й вен, то медсестри йому пристосували на руці "вічний" катетер - спецотвір, через який уводили у вену потрібний препарат.

Він у палаті виконував і функцію оповіщувача. Вигукував:

- На клізму, &уєрони-вібріони!

З санблоку у палату дмухали такі запахончики, що Ігурець від них уночі пробуджувався. Зіскакував з свого ліжкодрому, хапав дезодорантний балон-флакон, мало що менший від нього, і прикрашав затруєне повітря, вимахуючи-випшикуючи ним у всі боки, як ото загнані священики на Йордан з квартир виганяють вельзевульське поріддя кропилом. Виписував по палаті такі петлі, як літак МІГ-29 на маневрах. Виписали Ігурця з лікарні достроково не через те, що чіплявся у хірургічному відділені медсестер, а, мабуть, за те, що забагато вимагав від медперсоналу: гавчав на старшу медсестру, сестру-господиню, щоб не спекулювала ліками, ображав у розмовах професореса Зазнайка, вимагаючи свободи спання, пересування по лікарні і виходу за межі відділення в будь-який час доби, без візи.


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS