Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Медитації

Недолугі тілобудови... А світ долугий, то чому людина єсть супер-недолугістю цього суперово сконструйованого Всесвіту? Суперпе-клозона! Одна на мільйони зоряних тіл... Оповіш, Плането Болю!

Липневий вечір. Гроби.

Чадить душа у мертвих квітах...

ТИ загубивсь! У цім захланнім світі.

Тушаться гроби, як буряни між квітів...

І кривляться роти... Люби чи не люби.

В Буття «Скорій кареті»

Назустріч Смерті

Летять і панство і хлопи...

...В останній лінійці лікарняного листочка Допомагайлівна написала "продовжує хворіти". Треба би "продовжує хиріти". І доти будеш хиріти, хирувиме, поки не захирієш остаточно. Хвороботорнадо ж бо гуля поміж нами, браття і сестри. Хвороби враждєбниї виють над нами... На кладовищі тільки здобудемо людських прав! Життя кожного - брусок мила!

Прощайте тіла, понадкушувані хворобами! Прощайте, стіни плачів! Дахи болю! Лишайтеся з Богом!

Я йшов на автозупинку. Було чути, як у новім приватнім храмі лементували церковні дзвони. Завивали сирени пожежної автомашини, бо у "Сан-Франціско" горіла чиясь хата. Як гомоніли поміж себе на автозупинці пасажири, - круті підпалили господарку старих людей, що нарікали на забудовників царського хутора, а їх хижа псувала загальний пейзаж кутка...


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS