Автобіографія ::: Творчість ::: Контакти
 
 

Унітаз Калашникова

На обговорення засідання колегії держадміністрації на цей раз винесли інтимне питання: “Про роботу протитанково-унітазового заводу”. З цієї причини вирішили засідання провести у закритому режимі. Справа в тому, що цей завод ексксклюзивного обладнання працював останнім часом вкрай кепсько, не сплачував податки у бюджет, усілякі фонди оптимізму держави. Останньою краплею, що переповнила чашу терпіння були скарги громадян на унітази. Колектив не виконував план задоволення трудящих унітазами, а ще, мабуть, стара кривда глави держадміністрації Мультітабса з років минулих, коли він іще був рядовим начальничком і звернувся до тодішнього головного інженера унітазового заводу, котрий клепав танки і протитанкову зброю, щоб той йому перетворив у дійсність голубу мрію дитинства – голубий унітаз. Туманну ситуацію унітазовиробництва на конверсованому підприємстві розвіював директор. Дуже серйозному зібранню колегії він роз’яснював:

– Пані і панове, звідки візьмуться надходження в бюджет, коли не так легко перейти з виробництва зброї на мирну продукцію. Два роки в нас замість санприладів получалися протитанкові меблі або снаряди до гаубиць. Но строк становлення минув і діло пішло. Склади завалені унітазами. Но різко зменшилися надходження в унітаз з причин загальної кризи. Клієнт мало їсть, то як ти його затягнеш на унітаз. Якби працювала на повну котушку харчосмакова промисловість, на повну котушку працювало б унітазове господарство. І нікуди ми від цього не дінемось. Такі реалії. Це дурному понятно... Народ треба калорійніше кормить.

– Но-но! Вибирайте слова, пане директор, – перебив проповідь унітазника глава держадміністрації. – Ви не вішайте нам затірку на вуха, ви по ділу. Чому не сплачуєте борг? Полетіть захотіли? Пенсіонерам ми уже по 7-8 місяців не платимо пенсій.

– Я кажу: економічна криза добряче вдарила по унітазах. Якби своєчасно давали пенсії і зарплати... Народ, замучений недоїданням, фігу кладе на наші унітази. Не купує. Унітаз нині не трудиться і в півсили. За даними інституту соціологічних досліджень громадяни України і країн СНД стали на 50-70 процентів рідше користуватися нашими виробами...

– Попробуй присісти на ваші апарати, коли вони розвалюються під вагою горобця, не те що середньої вгодованості громадянина. До нас надійшло дві скарги. Ось пише гр. П. П.: “Я купив унітаз місцевого протитанкового заводу два місяці тому і він після деякого експлуатування, розлетівся на часті. Хто мені зверне нанесені збитки?..”

– Я перепрошую, – перебив декламацію не дуже запашної скарги звітуючий. – То було трохи не так. Розбираючи скаргу на місці, ми виявили, що у громадянина П. П. унітаз рознесло зривом. І частину його сідниці. Громадянин або з’їв гранату, або граната хотіла з’їсти громадянина, підкладена в унітаз. Це явно виражені рекетирські розборки, все доказано, маємо акт спецкомісії. І хай той підприємець дякує богу, що живий залишився. Тут замішана мафо-олігархія. Прошу акти пояснення і теде.

– Но-но. А може, то ви у суміш для унітазів по привичці замісили гранату і вона вибухла.

– Хай би навіть так, але не може статитися, бо запалів до гранат в нас нема. Їх виготовляють в Росії. А з нею всі зв’язки пірвались. Іще тоді, коли ми їм замість протитанкових мін загрузили їм вагон унітазів, а вони їх прямим ходом переправили в одну з країн Африки. Африканці їм виставили величезні штрафи за брак, бо жодна з “мін” при танковому нападі не підірвала жодного танка. Отакі пироги...

– А друга скарга?

– По цій скарзі теж установлено, що громадянин С. не уміє користуватися такою складною технікою. Вихідець з села не присідав, як це регламентується правилами користування складними сантехнічними виробами, а за старим застодольним методом, тіпа “орлом”, і шарикопідшипники, якими він випорожнявся завдали днищу тіпа шкоди. Якщо б цей тип робив свою справу, як то прийнято в цивілізованій Європі, то нічого подібного не сталося б. Село є село.

– Що ви мелете? – Перебив доповідача Мультітабс. – Хто споживає шарикопідшипники? Ви що хочете сказати, що люди з голоду перекинулись їсти нетрадиційні харчі, чи як?

– Цей скаржник, прошу шановну президію, працює на шарикопідшипниковому заводі. І йому шарикопідшипниками видали зарплату...

– Ви спершу ніж говорити, думайте, що ви говорите. Бо це вже переступило всякі допустимі межі. Це, коли люди їдять шарикопідшипники, – політика. Велика політика...

– Ми це учли, пане Мультітабс. Ми зара приступили до виготовлення унітазів вантажопідйомнісю 12 тонн, з тиском 300 киги на квадратний сантиметр. Цей унітаз, як показали промислові випробовування бере тільки протитанкова міна... Ви, напевно, бачили вже й рекламу по місцевому телебаченню. Тіпа: “Розтрощи свій старий унітаз, ти достойний сидіти на кращому протиударному, з автоматичним прицілом – унітазі “Калашникова Т-80”. Ми також замовили відеокліп на пісню, тіпа “Унітази цвітуть синьо, синьо...”

– Ви, пане генерале Щуриков, часом не гоните біса з похмілля? – кліпав і не міг прокліпати говорене глава дежрадміністраціїї. – Калашніков автомати робить... Ви шо будете з них сріляти? Ви нам народ перестріляєте. Це ж вам не тіпа Африка.

– Правильно! Хай народ у них, в унітази, стріляє! Ми випускали зброю і, можливо, дещо іще не допрацювали... Но, кожен заінтригується унітазом Калашникова... Новинка! таких у світі нема. До того ж я пропоную, – не розгублювався викликаний на килим, – насамперш вирощувати на душу населення по тонні зернових річно, м’ясних виробів – 45 киги... Запрацює сільське господаство, запрацюють унітази. Такий закон Манергейма. Запрацюють унітази, менше навантаження буде на цвинтарне господарство, – розвивав думку директор. – Наші потужності дозволяють уже сьогодні виготовляти на одного громадянина країни по півтора унітаза. Бо ми приречені на процвітання. Ми закидаємо країну унітазами! Як не вірите, я вам зара продемонструю нашу продукцію. Хлопці, давай сюда. 9 штук.

Молодчаги в голубих комбінезонах і світлих лисинах внесли до кабінету голубі, інкрустовані якимись золотистими народними орнаметами, вироби. І поставили навпроти довгого столу, за яким сиділи члени президії.

– Мм-да-а... – мдакнув той, що сидів за головним столом. – Красота ж яка...

– Спробуйте, шановна колегія. Ви повинні дати своє мудре заключення. Я вам від імені по порученню колективу дарую їх. Це ті, 12-тонні, імені Калашникова.

Найперше встав Мультітабс, та не встиг він присісти на те голубо-золотисте чудо, як воно вибухнуло. Завдячучи тому, що в Мультітабса за довгі роки керівної праці сідниця зробилася твердою, він не постраждав. Зате містом пішов поголос, що він хотів застрелитись з розпачу, що 8 місяців не виплачують пенсіонерам пенсію. І став улюбленцем народу.

А генерал Щуриков після доробки унітаза Калашникова пішов на підвищення і став директором номерного заводу по виготовленню диверсійних унітазів як нової засекреченої зброї.


(с) 1993-2017, Іван Ярич, Всі права застережено
Зроблено: DOTLABS